початоксловавіршіпрозабіографіявідгукиe-mail

Тексти пісень

2006-2007р

Політ

За моїм плечем – крила…
Благослови, благослови на політ
Я відчуваю: тече сила
Сонячним променем, істинним променем в світ

Пр.
Ніхто вже не спинить, 
                                     Ніхто не завадить,
Ніхто перервати не зможе…
Мій вільний політ
                                   Мій вільний політ…
Як пісня, що кличе до Миру й Любові,
Я в мить відірвусь від землі.

А в твоїх очах – сповідь
Всі людям, як людям і тільки мені…
А твоя печаль – мовить
Вічно бути з тобою, вічно бути одній.

Пр.

Прошу, зачекай, ну що ж тут лишилось
Ось-ось прийде весна і зацвітуть наші квіти.
Я ставлю чай.
- Ні, все вже змінилось!
Бо хто має крила, хто має крила
                                         Той мусить летіти!

                                                                    23.12.2007

Стовідсоткова весна

Кожен має свою пісню,
Грає, гуцул трембітає
Про гуцулку Ксеню.
У-у Франику- стовідсоткова Весна!

Бистриця тече, 
вуст вино пече
наливай іще
до па морочення. 

У-у Франику- стовідсоткова Весна!

Тобі дарую квітку зі сну свого
Яскраво-червону і незбагненну, як ти
Чекала завжди його,
Казкове і фантастичне
Воно іде, і ти відчуваєш…

У-у Франику- стовідсоткова Весна!

Поетові. Присвячується Роману Скибі.

Поцілуй мене в закриті очі,і зупинись.
Потім роби все,що захочеш,хочеш- молись.
Крутить,крутить,крутить вітер листя по місту,
Дощ несе мені звістку,
Серед вулиць і площ,і трамвайних дзвінків,
Я шукаю своїх- кілька рядків.

За дверима старої кав”ярні- лід і вогонь.
Силуетами скачуть примарні роки зі скронь.
Цього я вже бачив десь століття по тому,
Ця припрошала додому,
А ось цей, все про всіх, знав чутки будь-які,
І тільки на знав- моїх кілька рядків…

Раптом час втрачає силу значень,летить догори.
Він вийшов з кав”ярні: “До нових побачень!”,і закурив.
Хрест не схожий на хрест,ніч на ніч, і краще бути голодним,
Ніж надуманно модним,
Він сміявся і плакав, і біг під дощем,
Шепіт лився із віст її: “Прочитай мені ще…”

26.10-01.11.06
м.Київ

О Мрія, Rio, Rio!

Прощай, прощай, о Ріо-де Жанейро,
Моїх очей небачена звіздар,
У чорнім небі ти яскрава зірка,
Ти моє щастя і моя біда.
Ти спалахнула, лула, лула, зненацька, раптом
І осіяла душу мені
І я хоті би стати космонавтом
І долетіть до тебе хоч би у вісні

Прощай, прощай, о сизая голубко,
Це я твій голуб з зламаним крилом.
Зима лютує, замітає землю
Стає у серці льодяним стовпом.
Мені все пофіг, я хочу спати
І хай насниться мені справжнє і живе
Я на останок буду кричати,
Мо потім крик цей хто піснею назве.

Пісенька про крадунця

Знає кожен юний піонер,
Що життя пішло важке тепер.
Україна рідна мати,
Не вкрадеш – не будеш мати.

Пр.
Мамо, ти казала у дитинстві, що красти не можна
Мамо, ти вчила мене, що красти це гріх.
Мамо, виявляється, що межно якщо обережно,
Мамо, скажи мені чому я, чому я, чому?

На роботі знайде собі мить
Кинуть оком, що і де лежить
В господарстві пригодиться,
Головне тихенько змиться
Пр.

Сантехнік паклю і печатка,
Колгоспник кукурудзяні початка
Військовий АК і Кольчугу
Друг у друга – подругу.
Директор заводу станок, а то і два
Під хатинку земельку міський голова
Хтось має все та бере по запас
Народні обранці – нафту та газ.

Зв‘язані одною метою,
Зковані одним ланцюгом.
А як хто не вкраде, не зуміє
То його ніхто не зрозуміє…

І прозвучить ця апокаліптична фраза
«Він не такий як всі…»

                                                                                    13.10.06 Київ

Поклик.

Із ранковою росою-
			я з тобою,я з тобою.

Закружляла просто неба,
Стали зорі так, як треба,
Стала осінь на порозі,
Це моє життя в дорозі-
				кличе, кличе.


За небесною сурмою-
			я з тобою,я з тобою.

Не сидиться мені тихо,
Чую крики,бачу лихо,
Прокидаюся зненацька,
Це мій Дух Живий Козацький-
				кличе, кличе.


За хрещеною ходою-
			я з тобою,я з тобою.

Через села і міста,
Від зорі і до хреста,
Через пряники та диби,
Це моя Любов,а чи Погибель?
Це моя Любов,а чи Погибель?
				кличе, кличе.

14-18 вересня 2004року
м.Київ

2000 - 2001

Білим попелом сніг

Святий Миколай,принеси мені щастя
Підсунь під подушку,десь біля цукерок
Доки ще сон не відпустив мене
Доки ще сон тримає в обіймах своїх.

Я, доки не я, доки не я, доки не я !
Білим попілом сніг…

Святий Миколай, на цій вулиці з краю
Моя хата четверта,двері з хрестами
Тільки не переплутай мене з моїм братом
Що з однієї землі ростем до різних небес твоїх.

Я, доки не я, доки не я, доки не я !
Білим попілом сніг…

Святий Миколай, чудотворець і маг
Я свято вірю, що ти знаєш яке воно
Підсунь під подушку, десь біля цукерок
Доки ще сон тримає в обіймах своїх.

Я, доки не я, доки не я, доки не я !
Білим попілом сніг…

Прокинувся з ранку, і все як учора
Весело стогне трете тисячоліття
Брат розглядає святі подарунки
І каже до мене "Що ж ти спав без подушки ?"

Я, знову не я, знову не я, знову не я !
Білим попілом сніг…

13.01.2001

Весна згоріла

Загорілась весна березневім сонцем,
Виганяли з казарми - брата на брата.
Новонароджений Тарас заплакав,
Старечими сльозами , квітами з кров`ю

Весна згоріла …

Хто за волю - того зо грати…

Брат брата - патиком по голові ,
Брат брата - каменем між очі,
Скажені пси нишпорять між нами,
Старанно вишукують свіжого м`яса.

Весна згоріла…

Хто за волю - того за грати…

Плакала мати, батько посивів,
Що ж ви, синочки, мої наробили ?
Плакала мати, на хрестах, на могилах,
Хіба ж я для цього ,вас, на цей світ народила ?

Весна згоріла …

10 березня 2001р.Київ

Чари вітру

Весна прийшла, відпускай
Бджолам летіти на sky
Свіжий збирати нектар
Маєш свій неба гектар

Лови у полі вітру!

А у тім полі плуги
За кіньми ходять вкруги
Восени буде врожай
На мед-вино заїжджай

Лови у полі вітру!

Дяка за мед і вино
Але так сталось давно
Тисяча років мине
Не розчаклують мене

Лови у полі вітру!

За тими чарами слід
В далекий збиратись похід
На тобі друже коня
Твій шлях лежить навмання.

25.01.2001 Київ

Забуті степи

Стій, мій коне, стій
Я перехрещуся, вклонюся землі святій
Грій, Ярило,грій,
проростай, колосися, пшенице, зрій
Стань, мій коню, стань
Що за чорні хвости вітер в небо звів.
В цю ранішню рань
Це не запах печених хлібів…

Це смерть, я ії впізнаю,
це вона танцювала на мому подвірї
Стою, на порозі батьків
розколотий навпіл у вірі й невір'ї.

Це вогонь,
забирає
свою данину.

Біль, нестерпний біль
Обіймає єство і стискає шаблями мук.
Знов цілиться в ціль
В неприкриті тили всіх моїх голих спин.
Кров, по землі кров
Кругом від широких шляхів до вузьких стежин.
Ні слова не мов!

В чім повинен я, Боже, скажи…

Це я, Твій загублений син
ховаюся в темряві від покарання
Це я , Твій загублений син
страждаючий від не Любові й не Незнання.

Це вогонь,
забирає
свою данину

Страх, хай згине страх
Одинадцята заповідь Божа :"Не бійся!"
Синь неба наш дах і кличе земля
Ходи, синку, зігрійся.

Та все якось не так
Знищено травень, порубано
Всі шляхи вороття
Нас чекають забуті степи…

01.07.2000

День і ніч

День і ніч…
До пізнання таємниці народження мого
День і ніч
До моїх небесних птахів залишається
День і Ніч
Зліт і падіння, Весна і знову Осінь
День і Ніч
Зоряний погляд твоїх дитячих очей
День і Ніч

Я не побачу, я вже не побачу…
День і Ніч

Як сонце у горах зігріє смереки
У запашнім полі похилиться колос
Ми зберемось разом і хліба до столу
Подадуть із печі дбайливі мамини руки.

Боже мені дай ще хвилину
Може мені ще рано до раю
Ще один бій і я не загину
Або згину, правдою спалаю.

Бери мене тоді я буду попіл в долонях твоїх.
Створи мене тоді своїм диханням і мудрістю літ
Люби мене тоді як непорочного Сина Свого
Вертай мене тоді і знову в бій кидай мене.

Літо, 2001 р.

1999 - 2000

Самотність
("Безглуздя")

Ця Жахлива Самотність,вона не має кінця,
Вона глибше ніж в душах,наче не з цього життя.
Вона створює нас,мене із тобою,
За чужим і чужою,образом,подобою.
Вона наче сліпий музикант,
Що співає про світ ,якого ніколи не бачив,
А світ не любить його,та не може позбутись,
Бо він є безсмертним,він є безсмертним…
Він не бачить,як рвуться струни нервів,
-Гей,козаче,притупилась твоя шабля від людської брехні.
Не знесло залізо,цієї темряви-ночі,
І слово безсиле,цей камінь не зточе,мало Віри…

А ти все шепочиш мені якісь колискові,
А я вже холодний,моє тіло мертве.
Та на те ти і мати,щоб не вірити в це,
Коли всі у це вірять і всі про це знають,
Це Жахлива Самотність накручує стрілки,
Десь о пів-шостій все зникне на завжди,
Бог залишиться сам,і вже Священна Самотність,
Подарує натхнення,і настане День Перший…
Я чую ці ноти,найперші ноти весни:

"В цьому немає нічого такого страшного,
Протягни руку, я тобі допоможу,
Ти ще так мало знаєш: ха-ха-ха!!!..
Ну ,будь сміливішою,зроби крок,
Зроби крок!Крок!
І закружляла голова,
Непутяща ти наша- Мати Історії…

Творча Самотність рветься на ружу,
В несподіваних формах бачення світу,
Та навіть для того,щоб все було,як було,
Потрібно в свій час принести свою жертву!
І ця Клята Самотність-виїдає мене,
Всі речі втрачають-свій сенс,своє місце,
І тільки Любов,десь далеко-далеко,
Танцює,танцює,свій Вальс по Серцях.

Як виганяв батька із хати…

Як вигоняв батька із хати
Як плакала мати
Тремтіла осінь.

Як закривав очі на лихо
Та сидів тихо
З болем у серці

Як по ночам не мав права спати
Хотілось тікати
Далеко за обрій

Я не віддам тобі свою душу
Хоч знаю, що мушу
Рано чи піздно.

На жертовний камінь принести свою кров
Раз і на завжди заспокоїти душу
Ранковим сонцем.
Летіти птахом, летіти птахом
Над святою землею.

А втого птаха білі крила
А в того птаха дивна сила
А тому птаху милий світ
А тому птаху сім тисяч літ.

Він не має ім'я і не знає смерті
Його вільна сім'я на небесній тверді
І не має плачу, не має суму
Птах літає кряче, звіває думу.

Ой, небагатьом в той час прокладено шлях
Ой, небагатьом дано здолати свій страх.

Розвіяти дим
І разом із тим
Розбити кайдани
Як варвари- Рим

Слабість здолати
І пісню співати
Прости мене мати
Я хочу знати

Чи я стою вільним,
Чи схожу з розуму?

Відтворено 01.09.2000 Киів

Світ шукає мене…

Справа руки, зліва очі,
Різні штуки,грізні порчі,
Розлито "Альтанку",творчі перерви,
З самого ранку-здали нерви.

Світ шукає мене,світ мене ловить…

Бо я компромат,я розбитий навпіл,
І військомат і паспортний стіл,
Полюють мене,на пастці-пастка,
Все промайне,на те Божа ласка.

Світ шукає мене,світ мене ловить…

Сонце за дротом,спалені вірші,
Танки,кіннота,аби не гірше,
Служба безпеки,перебрав такту,
"З варяг у греки" по Кам'янецькому тракту.

1999р. Київ.

Балада

Часом як стисне подихом груди
Затягне шворку німою рукою:
"Все в тебе буде : дім і любов,
Тільки ніколи не буде спокою!"

Кармічний вирок за миттєву слабість
Вріжеться в душу болем народу
Рветься на волю, рветься із тіла,
В даль, у безмежну погибель-свободу.

Не змити кров'ю, ані сльозами
Живими віршами не замолити
Не вирубати сокирами
Багацтвом-дарами не задурити.

Гартований смерт'ю, важчий з віками
Молоді душі затер до дір,
Ніякі люди - Сто чортів з вами!
Гей, хлопці з лісу, спускайтеся з гір!

Підемо, підем. Та й погуляєм
Червоного півня пустим над дахом
Заведе пісню, а ми ії знаєм
Байдужі очі обійме жахом.

-Гей, хлопці з лісу!У відповідь- тиша
Тіла легли в землю, душі злетіли
Знов стисне груди, спасіння в поетах
Бо Чорні гори осиротіли.

Вічність надасть словам охорону
Завтрашня слава інших зігріє
Я знаю ми виживем крізь заборону
І збережене сім'я знову посієм.

Я знаю ми виживем, змовкніть трембіти
Залізне терпіння ніколи не трісне
І коли прапор честі візьмуть наші діти
Радісно й свято народиться пісня.

1998 - 1999

Правда рветься на волю!

На вільній Україні - невільні люди,
З діда-прадіда вчені, бути рабами.
Краще мовчати , за це нічого не буде,
Краще тримати- правду за зубами.
А правда, рветься на волю,
правда хоче жити,
По "павлівках" та по "шевченках",
Мотузками в стелі , ножами в руках.

Правда рветься на волю…

Знову чути стук і регіт,
Знову за кимось зачинились грати,
На те існує особливий привід,
Де ж ти ходиш ,почуй мене , брате!
А моя правда така ж одинока,
моя правда хоче жити,
Кривавими віршами, молитвами до неба,
Розіп`ятою любов`ю і вогнем.

Правда рветься на волю…

Від цього болю- нікуди дітись,
Від цього болю не зажвають рани,
Давайте скоріше приходьте погрітись,
Гей, на посту , грай-бий в барабани.
Доки правда не вийшла на волю,
доки правда вас всіх не залила ,
А на Україні знову вогонь,
То горять шахтарі !..

Правда рветься на волю…

1999

Останній Бандерівець

Закричали ворони-по степу широкому,
Та по моїй душі…
Заплескали крилами,зустрічали ворога,
Хлібом та сіллю.
Продали- правду продали-віру,
Продали душу-чорному звіру.
В тім твоя доля,в тім Божа воля,
в тім-твоє щастя,що згинув-вчасно.

Немає чого тут боятись-
Шлях до любові лежить тільки крізь муки.
Тут можна тільки сміятись,сміятись над тим,
Що не має,кому дати руку
На моїх долонях-кожного дня-
Зўявляються-криваві хрести,
І м`язи в ногах тріщать від того,
Тріщать від того,що так важко іти.

Земля тобі пухом-Останній Бандерівець!

Скажи мені, що то за правда,якщо її можна,
Нагодувати, зігріти,а потім- у постіль.
Скажи мені,що то за правда,як що її,
Не чути навіть-крізь постріл.
Де всі ті мої брати,з якими яміг би навколо ватри-
Пуститись у танок?
Де всі ті мої брати,з якими я міг би у радості
стріти

Земля тобі пухом-Останній Бандерівець!

Колесо

Весна -за зимою, літо -за весною,
Я -за батьком, мій син -за мною.
Битими шляхами, кручами-ярами
Пролягла дорога від землі- до Бога.
Радощами-бідами, голодом-обідами,
Ранковою росою, дівочою красою.
По душі людській,суєті мирській,
По руках кривавих…
Життя котиться колесом.

Брали рукаи святість, та посміхались в очі,
Як розгубили якість, в кількість складали ночі.
Бігли до сонця діти, повиростали швидко,
Заросли терням квіти…
Ми загубили Слово, наші зміліли ріки,
Ми забуваєм мову, псуємо кров навіки,
На захід йдем містами, землю свою лишаєм,
Чи то на довго з нами радість у чужім краю?
А в нашім ріднім краю , біль розриває душу,
Я все віддам, що маю, і все зроблю, що мушу.
В тім твоя- Слава, і твоє - Прокляття,
Чужа держава, Рідне Багаття…

По недбалості та байдужості-
Життя котиться колесом,
По словах любові та по зрадах-
Життя котиться колесом,
По молитвах та по прокльонах-
Життя котиться колесом,
Життя котиться колесом…

По материнських сльозах та руках-
Життя котиться колесом,
По старих та нових богах-
Життя котиться колесом,
Через мрії мої та розпач-
Життя котиться колесом,
Життя котиться колесом…

1998р. Київ.

Веснянка

Грала доля,на трембіті-мелодію сну,
Серед поля, де вже ніхто не встане,
Зловив за сукню весну-я

Гей,Весно-віджени від землі моєї чорнії орди,
Гей Весно-подаруй мені свої чарівні акорди.

А над світом-матінка правда шукала,діток своїх,
Буде світло,я вас сховаю, зігрію, не пущу у гріх

Гей,Весно-ти повертаєш життя у природу,
Гей,Весно-коли вже ж ти прийдеш й до мого народу.

15.02.02 23:30 Київ

Система живе

Витри на власнім обличчі гірки сльзи
розтрачених мрій
Хіба ти не бачиш, кожен сам за себе
В цієї землі вже не видно неба
І все як плило так і пливе
А система живе, система живе…

Система, як звір, система, як спрут
Чорна діра, бермудський кут.
Витри сльози, а краще всьго
Зітри обличча своє криве
Майже вже німа нічого
А система живе, система живе…

Глянь в дзеркало совісті
В болем писаніповісті
Система в робі, система на сцені
Вона живе в тобі, вона живе в мені…

Хвора земля молить у неба
В пророках існує нагальна потреба
Так минають тисячі років
А Івану не до пророків
А наш Іван заліковує рани
Сьогодні він п'яний, і завтра п'яний

І знову надія відкриває візу
І їде, і летить, і біжить, і лізе
Подалі від жаху, від тієї правди
Що падала з даху іжила тут завжди
Подалі від того, що бере за живе
А система живе, система живе…

початоксловавіршіпрозабіографіявідгукиe-mail

© 2002 Олег Сухарєв